Понад 60% житомирян не проти НАТО Життя міста 24.04.2008 17:46
17 квітня 2008 року Інститут трансформації суспільства провів у Житомирі презентацію Житомирського Центру євроатлантичної інтеграції та круглий стіл „Роль Житомирського Центру євроатлантичної інтеграції в реалізації курсу України щодо вступу до НАТО”. Під час заходу було здійснено опитування щодо вступу України до НАТО, у якому взяли участь викладачі та студенти вищих навчальних закладів Житомира; директори шкіл і вчителі житомирських міст (Бердичів, Довбиш, Житомир, Новоград-Волинський, Радомишль); представники мас-медіа. Далі читайте про результати анкетування.
Під час презентації – круглого столу в Житомирі Інститут трансформації суспільства провів опитування учасників заходу. В анкетуванні взяло участь 103 респонденти, серед яких викладачі та студенти вищих навчальних закладів Житомира; директори шкіл і вчителі житомирських міст (Бердичів, Довбиш, Житомир, Новоград-Волинський, Радомишль); представники мас-медіа. Анкета, розроблена ІТС, містила 5 запитань. Респонденти могли (за бажання) зазначати свою посаду чи фах.
На перше запитання анкети „Як Ви ставитеся до НАТО?” були отримані такі відповіді:
На друге запитання анкети: „Чи підтримуєте Ви приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ)?” відповіді респондентів розподілилися таким чином:
Отже, за результатами відповідей на перші два запитання анкети опитування 103 житомирян, які працюють в освітянській сфері, показало, що майже 50% з них позитивно ставляться до Північноатлантичного Альянсу і підтримують приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО.
Відповіді на наступні три запитання анкети мають різноплановий характер, містять серйозні роздуми і пропозиції. Їх аналіз та узагальнення дали змогу виявити весь діапазон і, водночас, увесь ступінь зовнішньополітичних орієнтацій та уподобань освітян Житомирщини.
На третє запитання анкети „Які наслідки Ви вбачаєте від вступу України до НАТО?” близько 30% респондентів однозначно відповіли „позитивні” і ще 33,03% – як позитивні, так і негативні. Це свідчить про високий загальний рівень політичної активності респондентів. Серед характерних коментарів, що супроводжували подібні відповіді, можна виділити такі: „Вступ України до НАТО – це подальший вступ нашої держави до європейської економічної спільноти, розвиток соціально орієнтованої ринкової економіки” (студент факультету психології ЖДУ); „Ми посилимо систему соціального захисту громадян, демократії” (чол., соціальний педагог); „Розширення наукового співробітництва, підняття економіки України, створення нових науково-аналітичних центрів” (чол., професор, доктор фізико-математичних наук); „Гарантія безпеки, сприяння швидкому реформуванню Збройних сил України” (ж., директор школи, м. Новоград-Волинський).
Водночас, анкетування виявило, що з-поміж респондентів є чимало прибічників (32,03%) думки про негативні наслідки вступу України до Північноатлантичного альянсу. Ці люди наводили такі аргументи на користь своєї позиції: „Возможное вмешательство стран НАТО в государственные дела Украины” (студент); „Наших молодих хлопців відправлять на війну в Іран, Ірак. Зроблять з України атомне звалище” (студентка); „Вступ України до НАТО принесе великі втрати людей. Українських солдат забиратимуть до Чечні воювати і це призведе до великих втрат населення” (студентка). Цікавим є факт, що особами, які так відповіли, є переважно молоді люди віком у межах 20 років. Це демонструє низький стан інформування населення про Північноатлантичний альянс, можливо, підсилене нескінченними міфами про НАТО. Слід зазначити, що 5,83% респондентів узагалі не знали, що відповісти на це питання.
На четверте запитання анкети „Якщо Ви є прихильником НАТО, чого Вам не вистачає для здійснення просвітницької роботи?” були отримані неоднозначні й доволі цікаві відповіді та пропозиції, наприклад: „Не вистачає обладнання та інформаційно-комунікаційного спілкування” (викладач одного з вузів Житомира); „Багато людей не мають взагалі ніякої інформації, що нам дає НАТО. Якби вони знали правду – впевнений, що їхня б думка змінилася на краще” (студент); „Практично відсутня достатньо правдива інформація про НАТО. Зазвичай якість статей чи публікацій на цю тему занадто політизовані і висвітлюють або тільки позитив, або тільки негатив” (студент). Разом із тим, чітко простежується така тенденція: люди, які ідентифікують себе як прихильники НАТО, скаржаться на недостатню кількість літератури, відео-матеріалів, рекламної продукції, технічного обладнання і фінансування для проведення більш активної просвітницької роботи.
На останнє, п’яте запитання анкети „Як Ви вважаєте, що потрібно зробити, аби змінити громадську думку в Україні на користь набуття нашою країною членства в НАТО?” люди відповідали заповзято, енергійно і водночас доброзичливо. „Потрібно зробити конкурентне середовище в ЗМІ. Це посилить плюралізм думок громадян і дасть можливість отримати об’єктивну інформацію про НАТО” (юрист і журналіст однієї з газет Житомира); „Активно інформувати людей про НАТО як систему колективної безпеки держав. Спростовувати негативний імідж НАТО, який укорінився ще з радянських часів” (голова обласного товариства); „Через усі засоби масової інформації та на базі новостворених євроатлантичних центрів проводити просвітницьку роботу з цього питання” (директор ліцею, Житомир). Частина молодих респондентів, які дотримуються протилежної ідеї, зазначали: „Треба казати правду. Зараз нам через телебачення, радіопередачі, газети намагаються нав’язати тезу про корисність НАТО, але ж це не так” (студентка); „Нічого, українці – сильний народ, і його думку неможливо змінити: НАТО – ні!” (студент).
Висновок
Таким чином, результати анкетування виявили неоднозначність розуміння житомирянами питання євроатлантичної інтеграції. Думки людей суттєво різняться. Але водночас можна зробити висновок, що сьогодні серед респондентів є підтримка вступу України до НАТО, і вона становить майже 50%. До того ж є чимало житомирян, які не визначилися – у межах 16%. Опитування також показало, що освітяни – це люди з активною життєвою позицією, вони хочуть знати більше про НАТО, мати відповідну літературу, щоб поширювати ідею євроатлантичної інтеграції серед регіональної громадськості.
